Історія справи

Постанова ВГСУ від 15.09.2015 року у справі №910/9539/14
Постанова ВГСУ від 19.03.2015 року у справі №910/9539/14
Постанова ВГСУ від 13.12.2016 року у справі №910/9539/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 910/9539/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Жукової Л.В. (доповідач), Погребняка В.Я.,розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства Банку "Контракт"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.06.2015у справі№ 910/9539/14 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза"до1. товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп", 2. публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. приватне підприємство "Легіон-2004", 2. товариство з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп"провитребування майназа участю представників сторін:

від публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" - Брагінський П.О. (дов. від 05.01.15р.),

від публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - Рудяк О.І. (дов. від 30.03.15р.);

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп" в якому просило: витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" нежилі приміщення, а саме: з №1 по №22, вітрини (групи приміщень №57), з №1 по №7, №9, №11, з №13 по №20, з №23 по №34 (групи приміщень №58), літера А, загальною площею 1 133,00 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, бул. Івана Лепсе, 50; визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" право власності на нежилі приміщення з №1 по №22, вітрини (групи приміщень №57), з №1 по №7, №9, №11, з №13 по №20, з №23 по №34 (групи приміщень №58), літера А, загальною площею 1 133,00 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, бул. Івана Лепсе, 50.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2014 порушено провадження у справі № 910/9539/14 та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні: позивача - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"; відповідача: Приватне підприємство "Легіон-2004"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп".

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2014 (суддя Бойко Р.В.) у справі №910/9539/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" задоволено повністю; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" нежилі приміщення з №1 по №22, вітрини (групи приміщень №57), з №1 по №7, №№9, 11, з №13 по №20, з №23 по №34 (групи приміщень №58), літера А, загальною площею 1 133,00 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, бул. Івана Лепсе, 50; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" право власності на нежилі приміщення з №1 по №22, вітрини (групи приміщень №57), з №1 по №7, №№9, 11, з №13 по №20, з №23 по №34 (групи приміщень №58), літера А, загальною площею 1 133,00 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, бул. Івана Лепсе, 50; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" судовий збір у розмірі 16 228,77 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 (головуючий суддя: Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р.), апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп" на рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2014 у справі №910/9539/14 задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2014 у справі №910/9539/14 скасовано в частині задоволення позову про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" нежилих приміщень з №1 по №22, вітрини (групи приміщень №57), з №1 по №7, №№9, 11, з №13 по №20, з №23 по №34 (групи приміщень №58), літера А, загальною площею 1 133,00 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, бул. Івана Лепсе, 50. В цій частині вимог в позові відмовлено. В частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" права власності на нежилі приміщення з №1 по №22, вітрини (групи приміщень №57), з №1 по №7, №№9, 11, з №13 по №20, з №23 по №34 (групи приміщень №58), літера А, загальною площею 1 133,00 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, бул. Івана Лепсе, 50, рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2014 у справі №910/9539/14 залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" судовий збір у розмірі 8114,39 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" судовий збір у розмірі 8114,38 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4057,19 грн.

Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду м.Києва від 14.08.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р. та прийняти нове рішення, згідно якого в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Заслухавши представників публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" та публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.10.2005 між ТОВ "Укрбізнесвіза" та ПП "Легіон-2004" було укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин відповідно до умов якого сторони зобов'язалися шляхом об'єднання своїх зусиль, фінансових можливостей, майна, що належить сторонам, спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення наступних спільних цілей, як те: співробітництво з метою придбання та в подальшому використання в спільних комерційних напрямках нежилих приміщень з №1 по №22, вітрини (групи приміщень №57), з №1 по №7, №№9, 11, з №13 по №20, з №23 по №34 (групи приміщень №58) по бул. Івана Лепсе, 50, (літера А) в м. Києві, загальною площею 1 338,44 кв.м., які належать територіальній громаді Солом'янського району м. Києва на підставі Свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №734854, виданого Головним управлінням комунальної власності Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 01.12.2005.

На підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень, укладеного 15.12.2005 між Фондом приватизації комунального майна Солом'янського району м. Києва та ТОВ "Укрбізнесвіза", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марініченко О.С. та зареєстрованого в реєстрі за №1588, ТОВ "Укрбізнесвіза" було набуто право власності на нерухоме майно - нежилі приміщення з №1 по №22, вітрини (групи приміщень №57), з №1 по №7, №№9, 11, з №13 по №20, з №23 по №34 (групи приміщень №58) по бул. Івана Лепсе, 50, (літера А) в м. Києві, загальною площею 1133,00 кв.м, що підтверджується актом передачі №250 від 08.02.2006 та реєстраційним посвідченням №017576 від 15.02.2006.

27.10.2006 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Укрбізнесвіза" укладено договір іпотеки за реєстровим №5993, на підставі якого ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" передано в заставу належні нежилі приміщення ТОВ "Укрбізнесвіза", а саме з №1 по №22, вітрини (групи приміщень №57), з №1 по №7, №9, №11, з №13 по №20, з №23 по №34 (групи приміщень №58), (літера А) загальною площею 1 133 м2, що знаходяться за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 50.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2010 у справі №53/48 за позовом ПП "Легіон-2004" до ТОВ "Укрбізнесвіза" про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії визнано за ПП "Легіон-2004" право власності на 9/10 частин нежилих приміщень з №1 по №22, вітрини (групи приміщень №57), з №1 по №7, №№ 9, 11, з №13 по №20, що становить 544,90 кв.м., та з №23 по №34 (групи приміщень №58), що становить 659,70 кв.м., які знаходяться по бульв. Івана Лепсе, 50, (літера А) в м. Києві, загальною площею 1204,60 кв.м, виділено в натурі ПП "Легіон-2004", як окремі об'єкти нерухомого майна 9/10 частин груп нежилих приміщень №57 та №58, що знаходяться за адресою: м. Київ, бульв. Івана Лепсе, буд. 50, а саме: з групи приміщень №57 - групу приміщень №59 загальною площею 544,9 кв.м. та з групи приміщень №58 - групу приміщень №60 загальною площею - 659,7 кв.м.

На підставі вказаного рішення суду право власності на частину нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 50 було зареєстровано за ПП "Легіон-2004". При цьому, на користь ПП "Легіон-2004" КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" виділено з групи приміщень № 57 та № 58 групи приміщень № 60 та № 61, а не № 59 та № 60, як про це вказано в рішенні господарського суду міста Києва у справі № 53/48.

За договорами купівлі-продажу від 03.11.2010 року ПП "Легіон-2004" відчужило групу нежилих приміщень №60 (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 50 загальною площею 659,70 кв. м та групу нежилих приміщень № 61 (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 50 загальною площею 544,90 кв. м та належать продавцю на підставі рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2010 у справі № 53/48, на користь TOB "Акрополіс Реаліті Груп".

В подальшому за договорами купівлі-продажу від 09.12.2010 року TOB "Акрополіс Реаліті Груп" передало у власність ТОВ "Еліт Менеджмент Груп" групу нежилих приміщень № 60 (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 50 загальною площею 659,70 кв. м. та групу нежилих приміщень №61 (літ.А), що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 50 загальною площею 544,90 кв. м.

Після укладення вказаних договорів постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011р. у справі №53/48 задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2010р. у справі №53/48 скасовано, в задоволенні позовних вимог ПП "Легіон-2004" відмовлено повністю. При цьому, судовим рішенням встановлено, що підстави для визнання права власності на спірні приміщення за ПП "Легіон-2004" відсутні.

В подальшому, рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2012 у справі №5011-73/8630-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ПП "Легіон-2004" та ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2013, позов задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень №61 (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 50, загальною площею 544,90 кв.м., укладений 03.11.2010 між ПП "Легіон-2004" та ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В., зареєстрований за № 3193; визнано недійсним договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень №60 (літ.А), що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 50, загальною площею 659,70 кв.м., укладений 03.11.2010 між ПП "Легіон-2004" та ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В., зареєстрований за №3196.

Крім того, рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі №5011-55/8779-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп" до ТОВ "Еліт менеджмент груп" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012, позов задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень №61 (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 50, загальною площею 544,90 кв.м., укладений 09.12.2010 між ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп" та ТОВ "Еліт Менеджмент Груп", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В., зареєстрований за № 3645; визнано недійсним договір купівлі-продажу групи нежилих приміщень №60 (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 50, загальною площею 659,70 кв.м., укладений 09.12.2010 між ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп" та ТОВ "Еліт Менеджмент Груп", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В., зареєстрований за № 3642.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що при укладенні оскаржуваних договорів купівлі-продажу ПП "Легіон-2004" не було власником груп нежилих приміщень № 60 та № 61, що знаходяться за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 50, що були предметом вказаних договорів, тобто розпорядилось майном на власний розсуд, без наявності на це права, чим порушило права Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" як іпотекодержателя зазначеного майна. У зв'язку з наведеними обставинами, посилаючись на те, що спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею, на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване, позивач звернувся з даним позовом до суду в якому просить витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт менеджмент груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" нежилі приміщення, а саме з №1 по №22, вітрини (групи приміщень №57), з №1 по №7, №9, №11, з №13 по №20, з №23 по №34 (групи приміщень №58), літера А, загальною площею 1 133,00 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, бул. Івана Лепсе, 50 та визнати право власності на вказане майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною першою ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 частини першої ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто предметом віндикаційного позову виступає вимога власника, який не володіє майном, до невласника, який незаконно володіє цим майном, про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача тощо). Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться в незаконному володінні.

З врахуванням того, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 року у справі № 53/48 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2010 року, яким визнано за ПП "Легіон-2004" право власності на 9/10 частин нежилих приміщень з №1 по №22, вітрини (групи приміщень №57), з №1 по №7, № № 9, 11, з №13 по №20, що становить 544,90 м2, та з №23 по №34 (групи приміщень №58), що становить 659,70 м2, які знаходяться по бульв. Івана Лепсе, 50, (літера А) в м. Києві, колегія суддів приходить до висновку, що спірні нежитлові приміщення вибули із володіння позивача поза його волею.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом цієї норми цивільне право підлягає захисту в разі, коли сторони не перебувають між собою в зобов'язальних відносинах, і при цьому має місце його реальне оспорювання учасником цивільних відносин, внаслідок чого власник майна не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з існуванням сумнівів або претензій щодо спірного майна з боку третіх осіб. Позивачем у справі про визнання права власності завжди є особа, яка має право власності на майно, тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 10 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9, роз'яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

В п. 2.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 роз'яснено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином.

Згідно зі ст.ст. 387, 392 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно з ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 17.10.2011 у справі № 5002-8/5447-2010.

Приймаючи оскаржувані рішення, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили чи відновлено право власності позивача рішеннями судів, якими визнані недійсними договори купівлі-продажу та чи є належним способом захисту за даних обставин визнання права власності.

Отже, суди попередніх судових інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових актів у справі.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, при новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Банку "Контракт" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 910/9539/14 скасувати. Справу № 910/9539/14 передати до господарського суду м.Києва на новий розгляд.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді Л.В. Жукова

В.Я. Погребняк